Шанс для поганої людини
Чому одні люди нам подобаються, а інші – ні? Відповідь, напрошується сама за себе: одну людину ми вважаємо хорошою (розумною, доброю, приємною), а іншу – ні (злою, сварливою). Але з чого складаються ці оцінки і на скільки вони справедливі? Як показав досвід, враження про людину складається в нас досить швидко на підставі небагатьох слів, вчинків і навіть зовнішності, які ми спішимо оцінити по шкалі “плюс-мінус”. І, поставивши одного разу людині оцінку, ми послідовно її дотримуємось, відбираючи з життєвого досвіду підтвердження на її користь. В одному експерименті для спілкування з людиною були відібрані два партнери з його оточення – один був йому симпатичний, а інший – ні. Обидва були проінструктовані таким чином, що протягом дня вони мали адресувати цій людині певну кількість висловів – як приємних (комплімент, заохочення), так і неприємних (грубість, сарказм). Причому в рівній пропорції. Потім людину просили оцінити своїх партнерів. Виявлялося, що думка про них не змінилася. Похвали зі сторони симпатичного партнера сприймалися з вдячністю, як звичайне дружнє ставлення. А от на грубість цієї людини наш досліджуваний дивився крізь пальці: з ким не буває, можливо, виною цьому є поганий настрій, якісь особисті проблеми. В іншому випадку картина була явно протилежною: похвали сприймаються з недовірою, сарказм – з образою. Гарній людині завжди знайдеться виправдання, а у поганої майже немає шансів на реабілітацію, навіть якщо обоє ведуть себе однаково.
Поміркуємо: чи не поспішили ми з оцінкою? Можливо, оточуючі заслуговують кращого ставлення? Помірна критика тільки допоможе в спілкуванні з приємними людьми. А якщо навіть і в не дуже симпатичній людині побачити щось хороше, чи не легше буде з нею знайти спільну мову?
