Жахи вступу. ЗНО, як воно є

ЗНО. Всього-на-всього три великі літери, від яких залежить подальше життя кожного випускника. З однієї сторони, нічого страшного: готувався – здав, не готувався – не здав. Просто, як і все геніальне. З іншої сторони – стільки сил воно з’їдає… А у вуз усім хочеться!..

На початку року випускникам повідомили про те, що ЗНО буде проведено окремо, шкільні випускні екзамени – окремо. Вже є привід для того, щоб братися за голову, не спати ночами, думаючи: «Як воно буде?...» і уявляти цей кошмар.

Потім поповзла чутка про те, що можна подавати документи на вступ тільки в один вуз, і ЗНО треба здавати вже у ньому. Не склав – до побачення омріяне навчання, здрастуй ПТУ чи робота. Ще одна причина кусати лікті. Чутка була спростована, але ж нервові клітини не відновлюються.

І ще одна неможлива причина лізти на стіну – це загадковий третій екзамен, з яким ще не всі вищі учбові заклади визначилися. А час то йде…

Тепер про проблему, яка більше стосується батьків – фінансова сторона. ЗНО, як виявляється, дорога штука. Школа в підготовці до зовнішнього незалежного оцінювання участі не бере. З цього випливає, що учень має готуватися самостійно, або звертатись до репетиторів. Є ще підготовчі вступні курси, але це окрема тема. Звісно, учні, які спроможні самостійно осилити програму за декілька класів, - вид вимираючий, їх треба до Червоної книги вносити. Тому більша кількість учнів вимушена звертатись до репетиторів, які, в свою чергу, за підготовку до тестів беруть непогану суму. Щоб добре здати ЗНО, одному учневі потрібно як мінімум два репетитори. Щоб матеріал відклався у голівоньці, потрібно займатись 2 – 3 години на тиждень, а це пристойна трьохзначна цифра. Ураховуючи фінансову ситуацію країни і психологію батьків «Усе для моєї дитини!» (а дитя ж у ВУЗ хоче), з’являється питання: "Звідки цій трьохзначній сумі на один тиждень взятися?"

Допустимо, з фінансовою стороною розібралися. Репетитори є, дитя готується. Але ж школу і ДПА ніхто не відмінив, як і середній бал атестату. У вуз хочеться ще більше, потрібно ж виправдати надії батьків. І учень змушений працювати на два фронти: школа й репетитори. Мимоволі з'являється питання: "Коли спати, їсти, повітрям дихати, собою займатися?" Учень схожий на вичавлений лимон і худо-бідно продовжує вчитися, продумуючи: "Як би це не потрапити в лікарню імені академіка Ющенка до тестування?"

Політична ситуація в Україні теж бажає кращого. Новий Президент, новий Міністр освіти. Хто знає, що ж вони будуть співати про вступні кампанії та освіту?

Не дивлячись ні на що, у вуз все ще хочеться, учні продовжують давитися гранітом науки і втрачати дорогоцінні нервові клітини.

Смалюхівська Олександра, 11-В клас