Творча сторінка

Не стріляй у птаха на світанні,
Може то любов твоя остання,
Може, то кохання білий лебідь,
Що летів крізь ніч до тебе.
Не стріляй у птаха,
Не ламай ти крила.
Твоє щастя прилетіло,
Не стріляй у птаха,
Не стріляй у птаха,
Краще з ним у небо полети.
Чорнобровкина Ганна, 10 - А
Осенняя пора -
Вершина красоты,
И листья неспеша
Кружатся с высоты.
Они умирают,
Они счастливят нас,
Они нам дарят
Свой последний вальс.
И ветер их несёт,
Они кружатся.
Осеннее солнце им поёт,
Они смеются.
Листья падают на землю
И ожидают неспеша…
И жизни у них больше нет
К ним идёт зима…
Мазур Дмитро, 11-А
Сколько стоит свобода в глотке утоленья?
Сколько стоит причина, чтоб жить лишь душой?
Стоит счастье того, чтоб забыть отчужденье,
а желанье – того, чтоб взорваться войной?
Сколько жить мне осталось до первого вздоха?
поломать на пути своём каменных стен?
Сколько можно твердить, что им жить очень плохо,
и спасенье искать от порезанных вен?
Долго будет Земля разбиваться на части,
ненавидя себя в воплощении зла?
Извиваясь под пламенем безудержной страсти,
и жалея о том, что уже умерла?
Сколько я выдержу среди этого хлама?
Бесполезные дни перекрыли всю суть.
Не спасётся душа от смертельного шрама,
что осколками звёзд устилает мой путь…
Загубила я вічність сьогодні
у ненависті чорних очей,
і лише безтурботна безодня
затягає у мряку ночей.
Забагато чекала від миті
і шукала себе уві сні,
без думок, що даремно прожиті
ті примарні оманливі дні.
Я не знаю, що завтра чекає,
коли в серці живе пустота,
тільки смерть мені досі гукає
все почати з нового листа…


